Десь у Плеромі тихо та огрійно...
Немає конкуренції, війни.
Там пахне портулак і жовте сіно.
Мотається і рветься сонценить...
Сидять вчорашні недруги у колі,
Попихкують, підкашлюють, гудуть.
Не треба амуніції та солі.
Вирішують: у чому ж смерті суть?
Так довго не приходить Мати Божа.
Так гірко, несусвітньо в далині.
Комп зависає... Щит на огорожі.
І ніде наловити щук, линів.
І кожному відкрилося дитяче.
І виходу немає у пітьму.
Плерома набрида – жовтогаряча.
Хоча – нарешті – просторо уму.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Маршрут к другу - Наталья Шевченко В начале стихотворения я умышленно писала о Нём с маленькой буквы.Не знаю, но так по моему создаётся интрига и стихотворение читать интересней.Этот " он" постепенно становится " ИМ". Это так и есть...В людях- в родных, друзьях и подругах мы часто ищем утешение.Но оно только у Господа.И никто нас так не поймёт, как Он.
